Марсiянин сiв на м'яку постелю, прикрiплену до стiни, швидким рухом скинув з голови шолом, потiм скафандр i бездоганно чистою росiйською мовою сказав:

- Чого ж ви стоїте? Сiдайте!

Берданов i Поляков отетерiли. Перед ними був молодий блакитноокий чоловiк рокiв тридцяти двох. Вiн провiв рукою по стомленому обличчю i повторив:

- Ну сiдайте ж!

Поляков сiв, але тут же спитав:

- Хто ви?

- Такi ж радянськi люди, як i ви, - стомлено вiдповiв блакитноокий "марсiянин".

Поляков розсердився:

- Тодi для чого вся ця комедiя? Навiщо ви заморозили Никодимова? Чому так довго нiчого не казали нам?

- Сергiйку! - звернувся блакитноокий до одного з своїх товаришiв. Поясни їм усе. Я пiду посплю Видно, перевтома.

По цих словах вiн через силу залiз на верхню постелю i зразу ж заснув.

Той, кого вiн назвав Сергiйком, сiв на його мiсце.

- Даремно ви на нього так напали. Сьогоднi вiн кiлька разiв спускався на велику глибину.

- Де ж ми перебуваємо, нарештi?

- Та не хвилюйтесь, усе гаразд, - вiдповiв Сергiй. - Ви випадково потрапили на дослiдний ракетоплан, який випробовується перед польотом до зiрки Тау iз сузiр'я Кита. Наш екiпаж уже зробив декiлька польотiв навколо Землi. Тепер ми вiдпрацьовуємо посадку на нову планету.

- Чому ж у морi?

- За припущеннями декого з учених, поверхня однiєї з планет Тау суцiльний океан. Можлива посадка в воду.

- А вашi "акули"?

- Це електроннi розвiдники. Вони приносять нам експонати i теж проходять випробовування.

- Навiщо ж вони захопили нас?

- На себе нарiкайте. Ви запливли надто далеко вiд берега i потрапили в зону дiї наших "акул". А ми в цей час були за бортом корабля. На ракетопланi лишався самий лiкар. Вiн термiново викликав нас. З вами вiн не зустрiвся, бо клопотався бiля Никодимова.

- До речi, що з ним?

- Наш лiкар зробив усе, що слiд. Вiн у вiдсiку-iзоляторi, i зараз йому нiщо не загрожує. Сьогоднi полежить у нас, а там вiдправимо його на берег. Вам доведеться залишити ракетоплан без нього, - сказав Сергiй.

Високий юнак пiдiйшов до нього i поклав йому на плече руку. Сергiй обернувся.

- Уже час?

Той мовчки кивнув у вiдповiдь.

- По вас прибув прикордонний катер, - сказав Сергiй.- Ходiмте...

Минуло пiвроку. Якось уранцi професор Поляков за звичкою розгорнув свiжу газету. У вiчi впав великий заголовок:

"Повiдомлення ТАРС.

Про полiт радянського космiчного корабля до зiрки Тау iз сузiр'я Кита".

Поляков швидко пробiг очима текст повiдомлення:

"Сьогоднi о 5 годинi 33 хвилини за московським часом радянський космiчний корабель стартував до зiрки Тау, що в сузiр'ї Кита... Самопочуття екiпажу чудове... З екiпажем пiдтримується стiйкий радiозв'язок..."

Далi професор Поляков не змiг читати. Вiн раптом згадав стомленого командира ракетоплана, потiм дебелого балакучого Сергiя, уявив їх у кораблi i тихо прошепотiв:

- Ну, що ж... Нiчого особливого...